Мова – одна з головних ознак нації, вона забезпечує єдність функціонування і розвитку етносу у просторовому і часовому вимірах. Вивчення української мови – необхідна умова формування себе як національно свідомої, громадянсько активної, духовно багатої, повноцінної особистості, що творчо переосмислює художні доробки минулого, має власну думку щодо сучасного бачення перспектив розвитку української культури у майбутньому.

Микола Вінграновський говорив: «Згорають очі слів, згорають слів повіки…». Чому ж згорають слів повіки? На це запитання шукали відповіді старшокласники на уроці-дискусії в День рідної мови. Діти ділилися думками про те, що мода на слова існує. Ліля Воньо стверджувала, що не тільки за одягом і поведінкою розрізняють, хто є свій, а хто чужий, а й за мовою.

До розмови долучилися Василь Женчак, Олег Ковалець, які визнали, що сучасна молодь послуговується жаргоном, прийнятним у їхньому середовищі, тобто молодіжним сленгом.

Вчитель Шквірко Любов Андріївна наголосила, що під впливом суржикового і сленгового ефекту, через високу концентрацію слів-покручів у нашій державі істотно змінюється духовний клімат України.

На проблемне питання, яким діти бачать майбутнє рідної мови, Тетяна Мельничок відповіла, що доводиться і нині – в умовах незалежної України – з болем спостерігати ігнорування рідної мови. Юлія Бішко, підтримуючи думку Тетяни, вказала на громадянську пасивність і духовне лінивство щодо плекання здоров’я мови.

На уроці панувала атмосфера щирості та відвертості. Тішило мене як вчителя уміння дітей чітко висловлювати й обстоювати власну думку, обгрунтовувати свою позицію.

Звичайно, кожен присутній розумів, що мова не є чарівним талісманом. Але вона є своєрідним показником нації. На думку Анастасії Качмар та Радміли Суп, якби ми одразу ж прийняли українську мову, ми зробили б це тому, що виявили б самоповагу і почуття власної гідності.

Тішить те, що усі погодились (підтримали мою думку): сучасному молодому поколінню потрібна українська мова. Комусь більшою, комусь меншою мірою. Одним – з корисливою метою, іншим – для усвідомлення власної гідності.

Комусь мова може здатися флюгером, що повертається залежно від вітрів політики. Але флюгер стоїть на ніжці. Він має осердя. Він не зникає. Як не зникає і наша мова, а з нею – Україна, не така вже й маленька цяточка на земній кулі.

Вчитель української мови та літератури
ОНЗ Крукеницької ЗОШ І-ІІІст. - ліцею
Олександра Володимирівна Яремко